Мінімальні ставки авторської винагороди: право чи обов’язок сторін договору?

Відомо, що автори літературних і художніх творів, комп’ютерних програм, баз даних та інших творів, перелік яких наведено в ст. 433 ЦКУ, мають право на винагороду за будь-яке використання твору (ст. 445 ЦКУ). Форма виплати винагороди встановлена в Законі про авторське право (частина 5 ст. 15) і може бути у вигляді:

  • разового (паушального) платежу,
  • відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті),
  • комбінованих платежів.

Паушальний платіж – винагорода у вигляді фіксованої суми, яка виплачується одноразово або частинами, наприклад, після підписання ліцензійного договору, передачі прав на використання об’єкта права інтелектуальної власності або початку його використання.

Цей вид ліцензійного платежу встановлюється в залежності від очікуваного прибутку, яку може отримати ліцензіат, тобто особа, яка отримує права на використання винаходу, промислового зразка, твору і іншого об’єкта права інтелектуальної власності.

Роялті – періодичні ліцензійні платежі, які виплачуються у вигляді фіксованих ставок (відсотків) за фактичне використання творів та інших об’єктів права інтелектуальної власності. Прикладом роялті може бути винагорода, яка виплачується з кожного проданого примірника книги у відсотках від її роздрібної ціни.

Роялті виплачується через певні проміжки часу, наприклад, щомісяця, щокварталу, протягом терміну, на який передані права на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Комбінований платіж – винагорода, що складається з одноразового паушального платежу і роялті. Зазвичай після укладення ліцензійного договору здійснюється паушальний платіж, а після початку використання об’єкта авторського права починають здійснюватися платежі типу роялті.

Необхідно відзначити, що розмір і порядок виплати винагороди за використання твору встановлюється в авторських договорах або договорах, які укладаються за дорученням суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори (частина 5 ст. 15 Закону про авторське право), і є одним з істотних умов договору (частина 3 ст. 1109 ЦКУ).

З метою виключення обмеження прав авторів творів на винагороду, Кабінетом Міністрів України затверджено мінімальні ставки винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав (Постанова КМУ № 72 від 18 січня 2003 р.). Причому, розмір винагороди за використання твору не повинен бути менше ніж ці мінімальні ставки (частина 2 ст. 33 Закону про авторське право).

Необхідно відзначити, що Постанова КМУ № 72 не єдиний нормативний документ, яким встановлено мінімальні ставки винагороди за використання об’єктів інтелектуальної власності. Кабінетом Міністрів України також затверджено мінімальні ставки винагороди авторам технологій і особам, які здійснюють їх трансфер (Постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2008 р. № 520), і мінімальні ставки гонорару та авторської винагороди за фільми, які створюються за державним замовленням на кіностудіях України ( Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1252).

Після затвердження Кабінетом Міністрів України мінімальних ставок винагороди за використання об’єктів інтелектуальної власності у багатьох авторів, правовласників і інших суб’єктів господарської діяльності виникає питання про правомірність встановлення ціни договору менше мінімальних ставок винагороди.

Для відповіді на поставлене запитання про право або обов’язки сторін договору на застосування мінімальних ставок винагороди, затверджених Постановою КМУ № 72,  необхідно звернути увагу на норму закону про свободу договору.

Свобода договору.

Відповідно до чинного законодавства сторони договору можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, до яких відносяться Постанова КМУ № 72 і Закон про авторське право, і врегулювати відносини між собою на власний розсуд (частина 3 ст. 6 ЦКУ). Це означає, що сторони договору вільні у виборі умов договору (ст. 627 ЦКУ). У зв’язку з тим, що одним з істотних умов договору є розмір і порядок виплати винагороди (частина 3 ст. 1109 ЦКУ), то сторонам договору надано право вибору: використати вже існуючі норми законодавства, а саме Постанова КМУ № 72 і норму Закону про авторське право про мінімальні ставки винагороди, викладену в частині 2 ст. 33, або на власний розсуд встановлювати розмір винагороди менший, ніж мінімальні ставки.
Погодившись на винагороду менше мінімальних ставок, сторони договору повинні знати про нижній межі розміру авторської винагороди.

Нульовий розмір.

У зв’язку з тим, що автор має право на винагороду, то тільки він вирішує питання про оплатне або безоплатне використання твору, про що повинен бути зроблений відповідний запис в договорі.

У тому випадку, якщо твір використовується за плату, то в договорі має бути зазначено розмір, порядок і строки виплати авторської винагороди за використання твору.

Якщо твір використовується безоплатно, то в договорі має бути про це відповідний запис, наприклад, «Твір використовується безоплатно». У цьому випадку можна вважати, що розмір винагороди за використання твору дорівнює нулю.

Умови про оплатне або безоплатне використання твору є одним з істотних умов договору. Якщо ця істотна умова відсутня, то договір може бути визнаний недійсним.

Сфера застосування мінімальних ставок.

Мінімальні ставки винагороди обов’язкові до застосування в декількох випадках. Зупинимося на найпоширеніших.

По-перше, мінімальні ставки винагороди застосовуються при встановленні розміру авторської винагороди авторам службових творів *.

Справа в тому, що розмір і порядок виплати винагороди авторам службових творів може бути встановлений трудовим договором (частина 3 ст. 16 Закону про авторське право). У зв’язку з тим, що на трудові відносини не поширюється дія ЦКУ, то до трудового договору не можна застосувати норму ЦКУ про свободу договору.

По-друге, мінімальні ставки винагороди застосовуються в договорах, що укладаються між користувачами і організаціями, які управляють майновими правами на колективній основі. На цю обставину необхідно звернути увагу суб’єктам авторського права і суміжних прав в договорах з організаціями, які управляють майновими правами на колективній основі, і встановити заборону на зменшення розміру винагороди менше мінімальних ставок.

По-третє, мінімальні ставки винагороди можуть застосовуватися судом при стягненні винагороди з осіб, що використовують твір на бездоговорной основі.

В інших випадках мінімальні ставки винагороди є орієнтиром, що допомагає сторонам договору досягти угоди про розмір винагороди.

* Службовий твір – твір створений автором у порядку виконання службових обов’язків або службового завдання роботодавця.

Миттєві онлайн консультації з авторського права

Зразки авторських договорів

Comments are closed.